Приветствую Вас Гість

Неділя
05 Лип 2026
17:14

Абітурієнт Вищих ПТНЗ

Меню сайта

Категории каталога

Мои статьи [7]

Форма входа

Поиск

Друзья сайта

Статистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Пользователей: 0

Наш опрос

Мини-чат

Главная » Статьи » Мои статьи

Загляньте які у нас чудові вечори!

КИЇВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНОГО ВЕЧОРА , ПРИСВЯЧЕНОГО 200-РІЧЧЯ ТВОРЧОСТІ М.В. ГОГОЛЯ Підготували і провели викладачі зарубіжної літератури Коваленко Н.В. та української літератури Мозгова К.В. Київ-2009р Мета заходу: привернути увагу учнів до творчості М.В.Гоголя, зацікавити їх фантастичними мотивами його творів; розвивати образне та логічне мислення, творчі здібності учнів; виховувати повагу до художнього слова, патріотизм. Обладнання: портрет письменника, мультимедійна дошка, виставка творів письменника, ілюстрацій до них, слайд-шоу, уривки з кінофільмів («Тарас Бульба», «Сорочинський ярмарок», «Ніч перед Різдвом»). Дійові особи: Солоха Чуб Кум Панас Дяк Чорт Вакула Оксана Солопій Черевик Хівря Дівчина Параска Парубки Дівчата Панночка Всі гості отримують запрошення. Запрошення Шановні ……………………………………. Запрошуємо вас на літературний вечір присвячений 200-річчю від дня народження видатного письменника світового значення М.В.Гоголя , який відбудеться в актовій залі училища КВПУбіа м.Києва 4 квітня о 15.40. Запрошуються всі бажаючи. З повагою творча група. ХІД ЗАХОДУ: Сцена прикрашена в українському стилі. Є елементи хатнього інтер'єру, садиби. Посередині висить портрет М.В.Гоголя обрамлений рушником, калиною, квітами. (Показ слайдів) Звучить пісня Н.Матвієнко «Квітка-душа» За сценою читає ведучий: (музика-віє вітер, демонстрація уривків з кінострічки «Ніч перед Різдвом») ВЕДУЧИЙ 1: Останній день перед Різдвом минув. Ясна зимова ніч настала. Визирнули зірки. Місяць велично виплив на небо, щоб видніше стало добрим людям та всьому світові. Жодна юрба парубків ще не з’являлася під вікнами хат, тільки місяць зазирав до них крадькома, ніби викликаючи дівчат, що прибралися та чепурилися. Але ось із димаря однієї хати клубами посунув дим і пішов хмарою по небу, і разом із димом вилетів чорт. (На сцені з’являється чорт з торбою і починає збирати зірки з неба, час від часу озирається. Простягає руку до місяця, хоче його схопити, але враз висмикує її назад, ніби обпікшись. Пробує з другого боку, нарешті підстрибує і хапає місяць обома руками. Ховає місяць в торбу. Біжить за куліси) Стукіт в двері, з'являються два кума на підпитку Чуб і Панас (з вінком цибулі на шиї), обнявшись і підтанцьовуючи. Звучить музика - пісня В.Сердючки «Гулянка». Зупиняються, обнімаються. Між ними відбувається діалог. ЧУБ: Так ти, куме, що не був у дяковій хаті? (Вінок закидає на плече) Там буде гулянка! (Показує, що можна випити). Якби тільки нам не спізнитись! (поправляє свій пояс, насуває глибше шапку, дивиться вгору і здивовано зупиняється) Що це таке? Дивись, Панас! (Аж присідає) Місяця немає! ПАНАС: Як так немає?! ЧУБ: Так і нема! Сховали місяць, демократи прокляті! ПАНАС: Ну і добре, що сховали! Ціліше буде! Гайда до дяка святкувати! Знову обіймаються, йдуть за куліси. Звучить музика, стає тихішою… На сцену виходять ведучі. ВЕДУЧИЙ 1: Вітаємо Вас, шановні пані та панове, у Гоголівських Сорочинцах. Ми раді запросити Вас прилучитися до того чарівного, таємничого, сповненого містичністю світу, що створив М.Гоголь. Важко знайти людину, яка б не захоплювалась гоголівськими творіннями. Письменник з величезною художньою силою відтворив національні властивості свого народу. І це робить творчість художника всесвітнім явищем. Саме тому 2009 рік оголошений міжнародною організацією ЮНЕСКО роком Гоголя. ВЕДУЧИЙ 2:Великі Сорочинці – місце народження Миколи Гоголя. Розташовані вони неподалік Миргорода на Полтавщині. Тут у скромному будиночку повітового лікаря М. Трохимовського, 20 березня (1 квітня) 1809 року народився майбутній письменник. 1911 року скульптором Гінзбургом тут споруджено пам'ятник Миколі Васильовичу, а з 1929 р. відкрито музей. ВЕДУЧИЙ 1:Україна стала для Гоголя початком життя і творчості. Тут уперше він вийшов на сцену, зігравши роль дуже старого діда, написавши п'єсу з українського життя. Сповнений планів і мрій, митець планує писати історію України «Туди, туди, у Київ, давній, прекрасний Київ! Він наш…» Перебуваючи в центрі уваги літературних кіл Росії і України, Гоголь жив загадковим життям, до якого ми спробуємо прилучитися через його твори. Хата Солохи. Лунає українська народна пісня «Ти ж мене підманула». Солоха порається біля столу. (Демонструються уривки з кінофільму «Ніч перед Різдвом») СОЛОХА САМА ДО СЕБЕ:: «Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись… Як згадаю… Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі». Забігає до хати Чорт, крутиться, намагаючись сховати місяць. Нарешті його бачить господиня. СОЛОХА: Ах ти, чортяка круторогий! Як налякав мене! А я тут молодість згадала. Та так сумно стало… (Танцюють) ЧОРТ: Солохо, допоможи місяць сховати! СОЛОХА: А що це ти надумав? Вони разом відкривають скриню, ховають місяць. СОЛОХА: Ну як принесло тебе, то сідай до столу. Сідають, Чорт починає залицятися до жінки, та наче стидається. Тут стукіт в двері. Чорт лякається. Сам лізе в мішок. СОЛОХА: Кого ще нечисті принесли! Хто там? ЧУБ: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати! СОЛОХА: А, це ти Чуб. Просимо, просимо до хати. Просимо сідати. Чуб заходить до хати, знімає шапку, випиває чарку, що піднесла Солоха. ЧУБ: Оце не пішов до дяка, бо побачив у тебе світло, кума відправив до жінки, а сам завернув до тебе і сподіваюсь провести вечір з тобою. (Підсідає ближче до господині) Чується знову стукіт. ЧУБ: Сховай мене куди-небудь! Я не хочу зустрічатися з дяком! Солоха допомагає залізти в мішок. СОЛОХА: Та залазь вже швидше, от відростив черево на казенних харчах! Біжить відчиняти двері. Заходить Дяк, крутиться навколо Солохи. ДЯК: Ось вирішив, прєподобная Солоха, прогулятись, та й зайшов до тебе. А що це у вас, Солоха? (Торкається руки) СОЛОХА: Як що, рука, Осипе Никифоровичу. ДЯК: Рука? А чому тремтить рука? (Бере за шию) СОЛОХА: Начебто не бачите, Осипе Никифоровичу, шия, а на шиї – намисто. ДЯК: На шиї – намисто? Хе-хе-хе. (Нишпорить) А що це у вас? (Намагається торкнутися мішка). У двері стукають. Дяк лякається. ДЯК: Ой боже мій, що ж тепер буде, як мене, таку особу побачать тут. Ради Бога, дорого Солоха, сховай мене куди-небудь. Це ж коваль Вакула! Заходить Вакула, засмучений. ВАКУЛА: Відчиняй! До чого лежать тут ці мішки? Їх давно треба прийняти звідси. Від цього дурного кохання я зовсім здурів. Завтра свято, а в хаті до сих пір всякий непотріб. Віднесу до кузні. Тягне мішки зі сцени. ВЕДУЧИЙ 2: А зараз проведемо конкурс на спритність і дізнаємося, чи справді українські хлопці швидкі, спритні і кмітливі. (Демонструються фрагменти фільму «Тарас Бульба», сцени козацьких битв) Виходять два кума і набирають собі команди ( по 2-3 учня). Проводиться конкурс «Стрибки в мішках». Нагородження переможців. Музика В.Сердючка «Гоп-гоп-гоп» Лунає повільна музика. ВЕДУЧИЙ 1: (Кадри з кінофільму «Сорочинський ярмарок») Как упоителен, как роскошен летний день в Малороссии! Как томительно жарки те часы, когда полдень блещет в тишине и зное и голубой неизмеримый океан сладострастным куполом нагнувшийся над землею, кажется, заснул, весь потонувши в неге, обнимая и сжимая прекрасную в объятиях своих! На нем ни облака. В поле ни речи. Все как будто умерло; вверху только, в небесной глубине. Дрожит жаворонок, и серебряные песни летят по воздушным ступеням на влюбленную землю, да изредка крик чайки или звонкий голос перепела отдается в степи. Лениво и бездумно, будто гуляющие без цели, стоят подоблачные дубы, и ослепительные удары солнечных лучей зажигают целые живописные массы листьев, накидывая на другие темную, как ночь, тень, по которой только при сильном ветре прыщет золото. Изумруды, топазы, яхонты эфирных насекомых сыплются над пестрыми огородами, осеняемыми статными подсолнечниками. Серые стога сена и золотые снопы хлеба станом располагаются в поле и кочуют по его неизмеримости. Нагнувшиеся от тяжести плодов широкие ветви черешен, слив, яблонь, груш; небо, его чистое зеркало – река в зеленых, гордо поднятых рамах… как полно сладострастия и неги малороссийское лето! Такою роскошью блистал один из дней жаркого августа. Дорога, верст за 10 до местечка Сорочинец, кипела народом, поспешавшим со всех окрестных и дальних хуторов на ярмарку… На сцену виходить (охаючи й ахаючи) Хівря, за нею молоденька дівчина – Параска. Жінка сідає на мішок, що притягла, обтирає піт, починає лузати насіння. Красуня ж , стоячи позаду, озирається навкруги. Раптом чує голос. ПАРУБОК: Ой да й дівчина! Гарна дівчина! Я б віддав все своє майно, аби поцілувати її. А ось попереду і диявол в спідниці сидить! ХІВРЯ: Ах ти! Та щоб ти похлинувся, негодний бурлака! Щоб твого батька горшком в голову стукнуло! Щоб він послизнувся, антихрист проклятий! Щоб йому на тому світі чорт голову обпалив! ПАРУБОК: Ти ба, як свариться! А язик у неї, як у відьми віковічної, і не заболить, як вимовляє ці слова! Ух чорнорота! ХІВРЯ: Чорноротій!? Віковічній!? Нечестивий! Піди умийся спершу, шибеник негодний! Молоко ще на губах не обсохло. Парубок кидає в неї багнюкою. Жінка хапає дівчину(яка задивляється на хлопця) за руку, тягне зі сцени. З іншого боку з'являється Солопій Черевик, йде назустріч хлопцям. ПАРУБОК: О добра людино, а я тебе одразу впізнав! Хочеш назву твоє ім'я? Солопій Черевик. СОЛОПІЙ: Еге ж, а я тебе не впізнаю. ПАРУБОК: Шкода, що не пізнаєш Голопупенкового сина. СОЛОПІЙ: То ти будеш Охрімів син? ПАРУБОК: Та він же, та ще хочу твою дочку засватати. СОЛОПІЙ: Оце кохання! Ну ж бо, новоспечений зятю, став могорич! Йдуть у шинок частуватися. ВЕДУЧИЙ 1:Микола Гоголь- літописець України, онук козацького канцеляриста, нащадок полковників гетьманів – за тяжких умов поневолення відродив наш національний дух, нагадавши нам, що ми народ могутній і незалежний. Народ, який має тисячолітню історію, за яким велике майбутнє. ВЕДУЧИЙ 2: Здавна українські козаки славились хоробрістю і завзяттям. Перевіримо, чи не перевелась сила козацька. Ану, хлопці, до нас. Парубки збирають собі команди. Конкурс «Перетягування каната». Нагородження переможців. Музика ( В.Сердючка «Всё будет хорошо») ВЕДУЧИЙ 1: Так, не перевелась сила козацька на Україні! Недарма кажуть: «Козацькому роду нема переводу». ВЕДУЧИЙ 2: А українські дівчата на весь світ славились своєю красою. Згадаємо Ярославну, Роксолану, княгиню Ольгу, доньку Ярослава Мудрого Анну Ярославівну, Марусю Чурай. Символом дівочої краси і мудрості була коса. До речі, коса – це національна українська зачіска. Ось ми і пропонуємо Вам помилуватися і оцінити красу наших дівчат. Із зала виходять учениці з заплетеними косами, заквітчані. Під пісню Н.Бучинської «Дівчина-весна»ходять по колу, взявшись за руки. Оплесками визначається переможниця. Нагороджується. ВЕДУЧИЙ 1: Український народ протягом століть створював самобутню культуру, яка відбиває його багатогранне життя. Одним із найцінніших скарбів є танцювальне мистецтво. В танці знайшли своє відображення радість, героїзм боротьби, велич перемог, м'який гумор та інші риси, притаманні українському народу. На сцену вибігають дівчата і виконують запальний український танок під пісню про кохання. На сцену з одного боку виходить Солопій, з іншого – Хівря. Між ними відбувається діалог. СОЛОПІЙ: Ну жінко, а я знайшов жениха донці! ХІВРЯ: Як раз до того, щоб шукати і знаходити женихів. Дурень дурнем! Тобі, мабуть, на роду написано таким залишатися. Де це таке бачили, щоб добрий чоловік бігав тепер за женихами? Ти б думав краще, як пшеницю продати. Мабуть там і жених такий. Гадаю, голодранець з усіх голодранців! СОЛОПІЙ: Ага! Подивилася б ти, що там за парубок! Одна свитка чого тільки коштує, більше ніж твоя кохта й чоботи. Чорт мене візьме разом з тобою, якщо я бачив ужитті, щоб парубок стільки випив і не поморщився! ХІВРЯ: Отож бо і воно, якщо п'яниця і злидень, то твоє. Це мабуть, той самий, що ув'язався за нами. Шкода, що до сих пір не потрапляє мені на очі, а то б дала б йому( показує кулака ) шибенику! СОЛОПІЙ: Що ж , Хівря, хоч би й той самий, чому це він шибеник? ХІВРЯ: Чому?! Ах ти тупа голова! Чуєш? Куди ти очі свої дурні ховаєш? СОЛОПІЙ: Все одно я не бачу в ньому нічого поганого, парубок хоч куди! ХІВРЯ: та ти, як бачу, слова не даєш мені сказати. А що це значить? Ти мабуть уже нализався десь? СОЛОПІЙ: Ось тобі й весілля, прийдеться відмовити доброму чоловікові ні за що, ні про що. Господи Боже мій, за що така напасть на нас грішних? І так багато всякої погані в світі, а ти ще й жінок наплодив! На сцену виходять ведучі. ВЕДУЧИЙ 2: Сам Гоголь Був дуже таємничою і загадковою людиною. Недаремно в його творах ми часто зустрічаємось з містичними персонажами. Варто згадати хоча б «Вій». Философ остался один. Сначала он зевнул, потом потянулся, потом фукнул в обе руки и наконец уже обсмотрелся. Посредине стоял черный гроб. Свечи теплились под темными образами. Свет от них освещал только иконостас и слегка середину церкви. Отдельные углы притвора были закутаны мраком. Высокий старинный иконостас уже показывал глубокую ветхость; сквозная резьба его, покрытая золотом, еще блестела одними только искрами. Позолота в одном месте опала, в другом вовсе почернела; лики святых, совершенно потемневшие, глядели как-то мрачно. Философ еще раз обсмотрелся. ( Звучит повільна музика) ФІЛОСОФ: Ну чого тут боятися? Людина сюди прийти не може. А від покійних, ті що вже на тому світі. У мене є молитви такі. Що як почитаю, то вони мене і пальцем не торкнуть. Нічого! (Махнув рукою) Будемо читати. (Підходить до труни, дивиться з переляком на її обличчя, зажмурює очі і кілька разів здригається. Пильно вдивляється. Відходить і голосно читає молитву) Чого боятися. Вона ж не встане з труни, тому що злякається божого слова. Нехай лежить. Та й що то за козак, коли так злякався. Випив зайве – тому й стало моторошно! ЗАБІГАЄ ХЛОПЕЦЬ: Ну що, друже, живий? ФІЛОСОФ: Слава Богу, Спасителю Небесному…(Витирає піт) Сцена. Виходить Оксана, сідає на лаву, дивиться в дзеркалоі милується собою. Лунає пісня Н.Бучинської «Грішна любов» ОКСАНА: І чого людям надумалось розславляти, що я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна. Хіба брови та очі мої такі гарні, що вже подібних до них і на світі немає? Яка тут краса в цьому кирпатому носі? І в щоках? І в губах? Ніби коси мої гарні? Ух! Бачу тепер, що я зовсім не гарна! З'являється Вакула, спостерігає за дівчиною. ВАКУЛА: Оксано, серденько моє, кохаю я тебе. Що забажаєш – все дістану. Хочеш, місяць дістану. (Відкриває скриню, дістає місяць) ОКСАНА: Нащо мені твій місяць. Чого може бажати дівчина? Хочу черевички як у Дженіфер Лопес! І крапка! ВАКУЛА: Черевички? Ой матінко рідна! Треба їхати на Гаваї, шукати ту Лопес з черевичками… ОКСАНА: Йди і без них не повертайся. Принесеш черевички – вийду за тебе! (Йде за куліси, насупившись) Вакула залишається саме, чеше макітру, думає. Позаду навшпиньки, крадучись, пробирається Чорт. ВАКУЛА: Ти ба – чорт! Йди-но сюди, будемо черевички шукати для Оксани! (Хватає Чорта за хвіст, вибігають зі сцени) З одного боку сцени виходить Оксана з дівчатами, з іншого – Вакула з черевичками, позаду – хлопці. Вакула дарує черевички, стає на коліна. ВАКУЛА: Вийдеш тепер за мене, Оксано? ОКСАНА: Не треба мені твої черевички, я і так кохаю тебе! Музика. На сцену виходять всі учасники вистави. Лунає пісня «Весілля в Карпатах» В.Павлика. Гостей пригощають варениками з узваром. ВЕДУЧИЙ 1: Від Бога маємо дари. Неоціненні і багаті: Найважливіший дар життя; А другий –це думки крилаті: Дар третій творчості крило, Якщо підносить ввись, до неба, Якщо тобі цей дар дано, То ним з людьми ділиться треба. ВЕДУЧИЙ 2: Усіма цими дарами Бог щедро наділив М.Гоголя. Мудреці філософи навчають:»Коли у серці чесність, характер наповнюється красою. Коли добро живе в душі буде порядок. Коли в домі буде порядок, світ буде щасливий. Наш спільний дім –Україна велика, неосяжна, барвиста, багата талановитими людьми. Тож пригорнімось душею до неї , любімо її так, як її великий син Микола Гоголь. Виховна робота в училищі є важливим компонентом навчально-виховного процесу. Вона спрямована на формування світоглядної позиції та ціннісних орієнтацій студентської молоді, надання широких можливостей для опанування основами наук, багатством національної та світової культури, створення умов для вільного, природо-відповідного, гармонійного розвитку, індивідуального та професійного самовдосконалення. Основними напрямами виховної роботи в училищі є: – національно-патріотичне виховання, – громадянське та правове виховання, – культурно-масова робота, – спортивно-масова та оздоровчо-профілактична робота, – робота за місцем проживання студентів, – соціально-побутовий напрямок Виховна робота в училищі будується на засадах загальнолюдських цінностей і проводиться планово, з урахуванням специфіки навчального закладу вза-галі. Виховна робота координується відділом виховної роботи й проймає усі структурні ланки училища , охоплюючи декілька рівнів: – загально уучилищний; – груповий, – індивідуальний. Вихідними положеннями виховного процесу є принципи національного виховання студентської молоді, які й визначають вимоги до змісту, організації і методів виховання. Його мета і завдання випливають із загальнопедагогічних та психологічних принципів. З метою досягнення більшої ефективності виховного процесу підрозділи училища дотримуються принципів єдності національного і загальнолюдського, науковості і професіоналізму, природовідповідності і культуровідповідності виховання, гуманізації, демократизації, безперервності і наступності, диференціації та індивідуалізації виховного процесу, пріоритету проблемно-розвивальної освіти, активності, самодіяльності і творчої ініціативи студентської молоді, інтеграції традиційних і нових форм виховної роботи, гармонізації родинного і суспільного виховання, єдності освіти і виховання тощо. Світоглядні знання переходять у погляди та переконання лише тоді, коли засвоєння їх відбувається в цікавій та доступній формі.
Категория: Мои статьи \| Добавил: kvpubia (03 Вер 2009)
Просмотров: 3239 \| Комментарии: 1 \| Рейтинг: 5.0/5 \|

Всего комментариев: 0